У 2016 - 2017 навчальному році педагогічний колектив школи працює над реалізацією 5-го впроваджувального етапу роботи над методичною проблемою "Від інноваційного змісту навчально-виховного процесу через педагогічну майстерність учителя до формування особистості учня та підготовки його до життя в сучасних умовах". Здійснюється впровадження в навчально-виховний процес інноваційних технологій розвивального навчання, технологій особистісно-орієнтованого навчання, комп'ютерних та інформаційних технологій, методики проектного навчання. У школі забезпечено можливості для професійного зростання вчителів, їхнього самовираження, особистісного розвитку.
У жовтні відбулося чергове засідання методичної ради школи за участю педагогічного колективу Борзнянської ЗОШ І ступеня на тему "Основні завдання школи у сфері особистісного розвитку школярів". У ході методичного діалогу було розглянуто теоретичні основи і практичні прийоми організації особистісно орієнтованого навчання, організації педагогічно доцільного спілкування та високої педагогічної майстерності колективу.
Педагогічна спадщина Х.Д. Алчевської в методичній роботі Борзнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Христини Алчевської
Багату і велику культурну спадщину має Україна. Немале місце в цій скарбниці займає педагогічна спадщина. Тільки в наш час в усій своїй величі постали перед народом дорогі для нас, безсмертні педагогічні ідеї Шевченка, Франка, Грабовського, Лесі Українки, Ушинського тощо. Поряд з цими іменами постає світла постать просвітниці, мемуариста, дитячої письменниці, педагога, яка все життя віддала справі народної освіти в повному розумінні цього слова, Христини Данилівни Алчевської.
Майже шість десятиліть свого життя Христина Данилівна Алчевська присвятила справі народної освіти: від учительки до керівника недільної школи та віце-президента Міжнародної ліги освіти, від автора першого науково-практичного дослідження проблеми сприймання і розуміння народом класичних творів до керівника великих творчих колективів зі створення всесвітньо відомих навчально-методичних посібників.
Христина Данилівна Алчевська, у дівоцтві Журавльова, народилася 16 квітня 1841 р. в м. Борзна Чернігівської губернії у дворянській родині. Освіту здобула самотужки. Юність вона провела в Курську, куди переїхала її родина. Тут, навчаючи письма селянських дітей, уперше випробувала свої сили на ниві народної освіти.
У 1862 році Христина Данилівна одружилася з відомим підприємцем і меценатом Олексієм Алчевським і переїхала до Харкова. Тут молода жінка стала активним членом товариства “Громада”, діячі якого ставили перед собою мету відновити єдність інтелігенції з народом, сприяти народному просвітництву.
Христина Данилівна склала іспит на право викладати і у 1862 році заснувала приватну безплатну недільну школу для жінок. У цьому навчальному закладі в різний час здобули освіту майже 17 тис. жінок. Керована Алчевською школа була навчальним закладом, який давав освіту значно ширшу, ніж звичайна недільна школа, крім того вона була методичним центром початкової освіти дорослого населення в Російській імперії.
Викладачі-“недільники” на чолі з Х.Алчевською у своїй практиці використовували передові освітні методики. В Харківській приватній жіночій недільній школі апробувався та популяризувався звуковий метод навчання грамоти, розроблений К.Ушинським, метод бесіди, пояснювального та позакласного читання, центром якого була шкільна бібліотека, видавалися розроблені у школі “Програми з усіх предметів навчання в недільній школі для дорослих і малолітніх учнів”. Поряд з уроками в недільній школі Х.Алчевської великого значення надавали позакласній роботі, особливо ж проведенню шкільних свят. Новорічні ялинки, прогулянки за місто, відвідування театрів, музично-театралізовані вистави були ефективними складовими виховного процесу.
Унікальним явищем у діяльності Харківської приватної жіночої недільної школи став музей наочних посібників (таблиць, картин, альбомів, історичних та географічних карт, манекенів, чучел тощо) – єдиний у своєму роді, якого не мала жодна початкова школа Російської імперії.
До Алчевської приїздили педагоги з України, Кавказу, Росії вчитися, як організувати школи такого типу й вести в них заняття. У її салоні часто збиралися визначні діячі науки й мистецтва. Серед них – літератори Г. Хоткевич, Олександр Олесь, Михайло Обачний (М. Косач), П. Куліш, Т. Рильський, М.Вороний. Христина Алчевська неодноразово виступала в ролі ініціатора та співорганізатора освітянських виставок, у тому числі й міжнародних. Робота школи була представлена на всесвітніх форумах у Москві, Нижньому Новгороді, на Брюссельській, Чиказькій і двох Паризьких міжнародних педагогічних виставках.
Алчевська була однією із засновників Харківського товариства поширення в народі грамотності , а також Першої безплатної народної бібліотеки-читальні.
Поряд з просвітницькою, Христина Данилівна займається літературною і науково-педагогічною, бібліографічною діяльністю.
З ініціативи Алчевської та під її керівництвом було видано тритомний рекомендаційний покажчик книг “Что читать народу?” (1884–1906), який на виставках в Чикаго і Парижі отримав найвищі нагороди. У ньому понад 4 тис. рецензій, відгуків, анотацій близько 80 авторів (учителів, викладачів, професорів і просто читачів) на твори зарубіжної, російської та української літератури. Сама Алчевська написала 1150 анотацій. Авторський колектив на чолі з нею підготував також 3-томний посібник “Книга взрослых” (1899–1900), що протягом 1899–1917 рр. витримав 40 видань. Вона – авторка мемуарів “Передуманное и пережитое” (1912), методичних статей з навчання дорослих, укладач “Каталога книг” та “Програм викладання у недільних школах”. Друкувала оповідання в журналі “Детское чтение”.
Педагогічна діяльність Алчевської здобула всесвітнє визнання на Міжнародному конгресі приватної ініціативи у справі народної освіти (Франція, 1889). Її було обрано віце-президентом Міжнародної ліги освіти. Багато освітніх товариств обрали видатного педагога своїм почесним членом, вона удостоєна найвищих нагород – золотих та срібних медалей Московського й Петербурзького товариств поширення в народі писемності, почесних дипломів.
Вся діяльність Христини Данилівни була прикладом служіння своєму народові, його мові. Незважаючи на заборону, вона відстоювала українську мову, народну пісню, пропагувала твори Т.Г. Шевченка. В садибі Алчевських у Харкові у 1899 році з ініціативи Христини Данилівни було встановлено перший у світі пам’ятник Кобзареві.
Алчевська була відома своєю просвітницькою і педагогічною діяльністю не лише в Україні, а й далеко за її межами, містила у собі рідкісний дар теоретика, експериментатора, педагога. Вважаючи народну освіту одним із головних факторів розвитку суспільства, Алчевська намагалася використати її на благо культурного і духовного процвітання рідного краю.
В умовах відродження духовності українського народу, який завжди дорожив вихованням підростаючих поколінь, педагогічна та методична спадщина Христини Алчевської, ім’я якої носить наша школа, має особливу неоціненну вартість. Сьогодні є актуальними ті методики, до яких вдавалася відома просвітителька. Сучасні педагоги так само звертаються до проблем: чому вчити і як учити підростаюче покоління.
Вивчаючи методичну спадщину Христини Алчевської, педагогічний колектив Борзнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів з успіхом впроваджує її ідеї щодо використання в навчально-виховному процесі дидактичних принципів послідовності та наступності. На думку Христини Алчевської навчальний процес повинен відзначатися застосуванням передового педагогічного досвіду, найефективніших прийомів, форм і методів навчання, що також відповідає вимогам сучасності. Оскільки в системі Алчевської багато уваги приділялось практиці, то у недільній школі використовувались, як і сьогодні, словесні і практичні методи навчання, високо цінувались самостійні судження, висновки, пошуки.
У Харківській недільній школі Алчевської було започатковано метод пояснювального читання і бесіди. З багатьох предметів були розроблені і апробовані безпосередньо в школі програми бесід та методичні вказівки щодо їх проведення.
Учителі школи Х.Д. Алчевської широко популяризували принцип наочності навчання. Рекомендувалися наочні посібники, які слід використовувати на тому чи іншому уроці з того чи іншого предмету. Започатковані багато років тому педагогічні принципи та ідеї Алчевської сьогодні знаходять відображення в практичній діяльності педагогічного колективу Борзнянської ЗОШ, який з гордістю носить ім’я відомої просвітительки.
Зосереджуючи увагу на особистості учня, виявленні її потенційних можливостей до освіти і самоосвіти, педколектив школи на чолі з Х.Д. Алчевською спирався на передові погляди Я.А. Коменського, К.Д. Ушинського, М.І. Пирогова, Л.М. Толстого, на їхні новаторські принципи виховання і навчання, серед яких можна назвати науковість, доступність, наочність, послідовність, свідомість, активність, індивідуалізацію освітнього процесу.
Важливою складовою частиною загальної системи навчання в школі Алчевської була критико-бібліографічна робота, керівним центром якої виступала бібліотека. Все це стало передумовою для розробки і вдосконалення методів і прийомів:
- позакласного читання;
- проведення бесід і складання відгуків на прочитані книжки;
- створення критико-бібліографічного покажчика « Що читати народові?»;
- створення численних каталогів, рекомендаційних списків літератури.
Виховна робота в недільній школі була невід'ємною частиною процесу навчання. Одним з найефективніших засобів у виховній роботі вчителі вважали шкільні свята. Особливої уваги надавали святкуванню ювілейних дат письменників. Також практикувалися прогулянки на природу, відвідування театру. Це не тільки збагачувало світогляд учнів, але й прищеплювало високо естетичні почуття.
Цінним зерном педагогічної спадщини Христини Алчевської є те, що у Харківській недільній школі великого значення надавали самоосвіті вчителів, що на сьогодні є також досить актуальним. З цією метою, поряд із бібліотекою для учнів, у школі з перших днів її існування ретельно комплектувалася бібліотека для вчителів. Самоосвіті педагогів сприяло також читання і обговорення на зборах педагогічних щоденників, до яких у школі Х.Д. Алчевської ставились надзвичайно уважно: «Довіряючи педагогічному щоденнику свої промахи і удачі, свої погляди і міркування, спостереження і висновки, учителька звикає ставитись до справи розумно, критично; вона завжди тоді матиме під рукою матеріал, який дасть можливість порівняти минуле з сучасним, відчутно перевірити рух вперед - як власний, так стосовно до своєї справи. Щоденник повинен допомагати з'ясовувати ставлення вчителів до школи, до учениць, нарешті, він допоможе виявити характер, здібності, індивідуальні якості кожної учениці», - з'ясовувала Христина Данилівна.
Будучи педагогом-практиком Христина Алчевська постійно перебувала у творчому педагогічному пошуку, тому загальноприйняті концепції піддавалися з її боку критиці та осмислювалися заново, а власні методичні пошуки та відкриття мали більш оригінальний, самостійний характер.
Одним з напрямків удосконалення й розвитку духовно-моральних якостей особистості Х.Алчевська бачила насамперед як освіту своїх вихованців, так і самої себе. Вона всіляко прагнула втілювати ідеї духовності й морального вдосконалення у життя. Для педагога Алчевської основним засобом виховання духовно-моральної особистості була освіта простого народу.
У своєму педагогічному щоденнику Х. Алчевська окреслила якості, якими мав характеризуватися вчитель народної школи, щоб належним чином виконувати покладені на нього обов'язки. Неодноразово підкреслювала, що вчитель сам повинен володіти моральними пріоритетами загальнолюдських цінностей і постійно удосконалювати свій творчий та інтелектуальний рівень.
Особливе морально-духовне значення для педагога, на думку Христини Алчевської, має книга, що персоніфікує кращі зразки духовності й моральної чесноти. Читання художньої, наукової літератури має величезне значення для формування читацької культури, професійної компетентності фахівця. Христина Данилівна бачила своє завдання в тому, щоб навчити людей читати й розуміти прочитане, підтримувати інтерес до читання, сприяти розвитку й вдосконаленню умінь і навичок свідомого читання, спрямованого на пошук відповідей на запитання, що ставить життя. На основі цих положень педагог розробила методичні рекомендації з керівництва читанням, які враховували реальні запити молодих людей, відповідний рівень їх розвитку.
Головною вимогою, яку педагог висувала для бажаючих займатися педагогічною діяльністю, була любов до школи, до своєї праці, до вихованців, що дозволило б виділити не тільки професійні, але й моральні якості педагога. На погляд Х. Алчевської, ставлення педагога до школи вимірюється не в грошовому еквіваленті і не роками праці в ній. Мірою цього ставлення є прихильність і любов вихованців до свого вчителя.
Зрозуміло, що згадані вище методичні пошуки та відкриття варті гідного продовження та наслідування на ниві сучасної освіти.
Висвітлені погляди Христини Алчевської переконливо доводять, що вирішення питань, які стосуються вимог до духовно-моральних якостей педагога, ролі, яку відіграє в цьому процесі моральне самовдосконалення фахівця, можливе за умови єдності зусиль самої особистості та педагогічного колективу, в якому вона формується. Запропоновані Христиною Алчевською вимоги до духовно-моральних якостей педагога становлять безперечний інтерес і нині, творчо використовуються в роботі педагогічного колективу Борзнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Життя і діяльність Христини Данилівни Алчевської - це приклад самовідданої праці, вірного служіння справі народної освіти. Її безкорислива суспільна, культурна і педагогічна діяльність здобули високу оцінку прогресивної громадськості України і є актуальними на сьогоднішний день.
У буквальному розумінні Х.Д. Алчевська все своє життя залишалась воістину самовідданою просвітителькою народу, і про неї можна сказати словами О.Н. Коллонтай, що вона належить до тих «світлих жінок», які зуміли стати вище своїх класових інтересів, знехтувати ними заради торжества мети іншого класу, присвятити своє життя «ідеалам соціальної справедливості» і своїм громадянським подвигом, своєю безмірною відданістю справі народної освіти зчудувати світ, заслужити довічної шани поколінь.
Просвітницько-педагогічну спадщину Х. Д. Алчевської в контексті сучасного освітянського поля педагоги школи розглядають як певне напрацювання в галузі соціалізації учнів, соціально-професійних вимог до діяльності вчителя, вдосконалення особистості учнів, пошуку прогресивних шляхів та засобів формування позитивної мотивації у школярів, узагальнення досвіду творчого використання ідей методичного центру Х. Алчевської. Досвід педагогічного колективу Харківської недільної школи щодо вдосконалення особистості, ідеї та результати, досягнуті в системі “позашкільної освіти” органічно увійшли в практику роботи Борзнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Христини Алчевської і сприяють практичному вирішенню нових освітніх проблем, що постають сьогодні.
Важливими для учителів є переконання відомої просвітительки про те , що:педагог не є наставником і вчителем у звичайному значенні слова, він виступає в ролі старшого колеги й організатора процесу освіти, сприяє творчому розвитку та соціальній самореалізації особистості;педагогу не досить залишатися лише високоосвіченою людиною або навіть блискучим викладачем свого предмету, він повинен добре знати життя, бути людяною, висококультурною, всебічно розвиненою людиною - зразком для наслідування;для педагога не існує кращих і гірших, він не має права орієнтувати постійні методики на середнього або відстаючого, його “кредо” - ситуативність, гнучкість, індивідуальний підхід в межах принципів гуманізму, професіоналізму, етики;педагог у системі “позашкільної освіти” не повинен розраховувати на матеріальне чи моральне заохочення, головним мотивом його діяльності є служіння суспільному прогресу, задоволення від досягнень своїх молодих колег та учнів.
Майже 60 років працювала Алчевська з народом і для народу. Переборюючи неймовірні труднощі, вона крізь темряву несла людям світло. За свою працю не взяла вона в людей ні гроша - їм же віддавала все: і матеріальні надбання, і духовні сили, і сповнене до трудової людини серце. Це справді - подвиг життя, красивий і величний.